У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне,пов'язане з належністю майна, на яке накладено арешт,відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків,коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного,невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.
Після підтвердження цього права зазначена особа,як і титульний власник майна,у тому числі і особа,яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань,які безпосередньо стосуються її прав,обов'язків чи законних інтересів,у порядку,передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України,до суду,що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою,яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном,що не належить боржнику /речове право на чуже майно/.
Позови про захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника /засудженого/ можуть бути пред’явлені їхніми законними представниками,а у випадках,встановлених законом,органами та особами, яким надано право захищати свободи чи інтереси інших осіб /статті 3,45 ЦПК/.
Відповідачами в справі є боржник,особа,в інтересах якої накладено арешт на майно,а в окремих випадках - особа,якій передано майно,якщо воно було реалізоване.Як третю особу,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби,а також відповідний орган доходів і зборів,банк та іншу фінансову установу, які у випадках,передбачених законом,виконують судові рішення.
У випадках,коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави,як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.
У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі.
У спорах про зняття арешту з майна,яке є предметом застави /іпотеки/ або придбано за рахунок кредиту,який не погашено,в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодавець/іпотеко-держатель/або кредитор.
Відповідно до частини другої статті 114 ЦПК позови про зняття арешту з нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини/виключна підсудність/.
Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу/ ч.3 ст.154 ЦПК/.
При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову /накладення арешту на майно або грошові кошти/може звернутися лише особа,щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито,тобто сторона у справі чи третя особа,яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору /ч.4 ст.154 ЦПК/.
Інша особа,яка вважає,що майно,на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову,належить їй,а не стороні у справі,може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту .
На позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно та /або зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.
Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт /опис/ належного їй майна.
_03_03.png)
