Ефективність законотворчості

  Як доводить практика, законодавець досить довго реагує на зміни в правовій дійсності. Безумовно, законотворчий процес занадто складний та багатогранний, але глобальні проблеми сьогодення не дають права на роздуми.  

  Пандемія внесла суттєві корективи у діяльність судових установ, на які парламент оперативно відреагував. А головне – реакція була ефективною та адекватною загрозі своєчасного здійснення правосуддя. Отож, під час ухвалення низки законів, спрямованих на запобігання та боротьбу з вірусом, законодавець подбав про правове врегулювання особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, прийнявши Закон України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19» № 558-IX від 13 квітня 2020 року.

  Так, абзацом 5 пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально. Таке чітке та своєчасне правове вирішення випадків неможливості здійснення суддею своїх безпосередніх повноважень з об’єктивних причин знайшло підтвердження своєї ефективності у практиці Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

  Станом на 11 лютого 2021 року мали місце 9 випадків застосування абзацу 5 пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України: 

    - у кримінальному провадженні № 676/8240/18 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України (співробітники поліції виконали ухвалу суду про дозвіл на затримання з метою приводу оголошеного судом у розшук обвинуваченого під час перебування головуючого судді у відпустці, тому було проведено автоматизований розподіл клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою іншому судді);

    - у кримінальному провадженні № 676/6067/18 за  ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 263-1  КК України (прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо одного з обвинувачених під час перебування головуючого судді на лікарняному, тому внаслідок автоматизованого розподілу клопотання було розглянуто іншим суддею); 

   - у 3-х кримінальних провадженнях під час перебування судді-члена колегії на лікарняному головуючий у справі суддя одноосібно вирішив питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

• кримінальне провадження № 676/1672/20 за ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК України;
• кримінальне провадження № 676/2549/20 за ч. 1 ст. 115 КК України ;
• кримінальне провадження № 676/10/20 за п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України;

    - у 4-х кримінальних провадженнях під час перебування головуючого судді на лікарняному питання продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішили судді-члени колегії:

• кримінальне провадження № 676/5666/18 за ч. 2 ст. 307 КК України;
• кримінальне провадження № 676/7220/19 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України;
• кримінальне провадження № 687/802/19 за ч. 3 ст. 187 КК України;
• кримінальне провадження № 676/8274/18 за ч. 1 ст. 115 КК України. 

  Підсумовуючи, варто зазначити, що з огляду на реалії сьогодення визначена абзацом 5 пункту 20^-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України можливість залучення іншого судді до термінового розгляду клопотання щодо запобіжного заходу у разі об’єктивної неможливості його розгляду головуючим суддею чи колегією суддів у повному складі є актуальним та дієвим способом вирішення питань запобіжних заходів у справі при неможливості участі в судовому засіданні головуючого судді чи судді-члена колегії. Якщо ж звернути увагу на категорію справ та тяжкість інкримінованих діянь у провадженнях, які підлягають колегіальному розгляду чи в яких люди тримаються під вартою, то ефективність аналізованої законодавчої новели є безспірною та заслуговує стати взірцем оперативності реагування законодавця на виникнення особливих процесуальних потреб судочинства в умовах пандемії.

  Суддя-спікер                                                      Е.В. Кузняк-Годлевська