Подвійне вбивство як шлях до довічного позбавлення волі

Довічне ув'язнення було визначено судом присяжних достатнім та необхідним покаранням для двох мешканців одного з сіл Кам'янець-Подільського району, обвинувачених у спільному вчиненні подвійного вбивства.

За вироком суду від 7 грудня 2017 року, під час спільного розпивання алкогольних напоїв із потерпілим та потерпілою, які проживали однією сім'єю, у обвинувачених з їхніми жертвами виник словесний конфлікт на ґрунті ревнощів, що раптово спровокував виникнення у обвинувачених спільного умислу на вбивство потерпілих. Один з обвинувачених наносив потерпілим удари кулаками та десертним ножем, а інший обрав для реалізації умислу більш дієве знаряддя – сокиру, якою наносив удари потерпілим по головах. Спільними діями обвинувачених потерпілим були нанесені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, внаслідок яких й настала їх смерть на місці події.

Варто зазначити, що один з обвинувачених рівно за 4 місяці до події умовно-достроково звільнився з місця відбування покарання у виді позбавлення волі за вчинення замаху на вбивство. Саме він категорично заперечив свою причетність до кривавої трагедії, зазначивши, що був безпосереднім свідком лише того, як потерпілий кинувся на іншого фігуранта справи із сокирою, яку той відібрав і наніс нею удари по голові потерпілого. При цьому, потерпіла вже лежала закривавлена на підлозі. Сліди крові на своєму одязі пояснив тим, що товариш після вбивства потерпілого замастив його одяг кров'ю.

За версією іншого обвинувачено гопотерпілу вбив потерпілий, поки він з товаришем були відсутні у будинку. Зайшовшиу будинок, побачив мертву потерпілу і потерпілого, який замахнувся на нього сокирою. Злякавшись, вирвав сокиру і вбив нею потерпілого.

Однак, не зважаючи на лише часткове визнання своєї вини одним з обвинувачених та її заперечення іншим, суд присяжних, дослідивши запропоновані стороною обвинувачення докази, дійшов висновку про правильність правової кваліфікації дій та винуватість обвинувачених. 

Так, одна зі свідків бачила, як обвинувачені змивали з себе кров біля колонки безпосередньо після події і у спілкуванні між собою стверджували про те, що на місці вбивства їх ніхто не бачив, тому відсутні підстави для хвилювань.При цьому, один з обвинувачених спалив свою закривавлену футболку. На наданому цим свідком рушнику, в який витиралися обвинувачені, на одязі та взутті обвинувачених було виявлено кров, яка може належати обом потерпілим і не належить жодному з обвинувачених. Інший свідок запевнив суд, що був очевидцем того, як мати одного з обвинувачених вибігла з будинку вбитих і викинула у зарості кукурудз сокиру, яку зі слідами крові в подальшому було вилучено поліцейськими і яка за висновком медико-криміналістичної експертизи очевидно й слугувала знаряддям вбивства потерпілого і нанесення тілесних ушкоджень потерпілій. Крім цього, експертним шляхом було встановлено, що вилученим під час огляду помешкання жертв ножем ймовірно й була вбита потерпіла і ним були нанесені тілесні ушкодження потерпілому.

Версію обвинуваченого про те, що потерпілу вбив потерпілий, спростовано показаннями ряду свідків, які охарактеризували цих осіб як неконфліктну сімейну пару, які не мали ворогів і жили у злагоді між собою. Крім того, суд присяжних наголосив на тому факті, що така версія обвинуваченого не витримує критики, оскільки шкарпетки, які виявили під час огляду на трупах загиблих, були забруднені лише пилом, а не кров'ю, що не узгоджується з особливостями обставин події з огляду на кількість крові на підлозіі підтверджує той факт, що обоє потерпілих загинули потягом незначного проміжку часу, майже одночасно. На користь такого висновку свідчать й дані судово-медичних експертиз трупів загиблих, на тілі яких виявлено тілесні ушкодження, заподіяні трьома різними предметами (кулаком, ножем та сокирою), при чому смертельні ушкодження (для потерпілої – ножові поранення, для потерпілого – рани, заподіяні ударами сокири) були їм нанесені в той момент, як вони перебували у горизонтальному положенні, що абсолютно спростовує твердження обвинуваченого про конфлікт між потерпілими, після якого потерпілий, вбивши свою співмешканку, стояв з сокирою (хоча смерть потерпілої настала внаслідок ударом ножем в сонну артерію). Такі дані експертних досліджень також спростовують версію обвинуваченого, який запевняв суд у тому, що заподіяв потерпілому смерть сокирою, захищаючись, оскільки на тілі потерпілого наявні сліди ударів кулаками, ножем і сокирою, ана руках обох обвинувачених експерти виявили тілесні ушкодження, характерні для ударів кулаком руки.

Крім того, намагання обвинувачених уникнути відповідальності за вчинене підтверджено аудіозаписами розмов одного з обвинувачених із співкамерником, здобуті в ході проведення негласних слідчих дій. В цих розмовах обвинувачений ділився планом щодо розподілу вини в рівних частках між ним та його співучасником, згідно з яким кожен мав визнати вину у вчиненні одного вбивства, щоб пом’якшити кваліфікацію і відповідно отримати незаслужено м’якше покарання. Однак, очевидно, домовленості дотримався лише один із співучасників, який частково визнав в суді свою винуватість. Тобто, як часто буває у житті, спрацював закон: кожен дбає лише про себе. 

Суд спростував доводи захисту про перебування одного з обвинувачених в особливому емоційному стані, який нібито знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, оскільки необхідною умовою такого цього стану є сильне душевне хвилювання, що раптово виникає внаслідок  протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Таких обставин сторона захисту не довела і вони прямо спростовані висновком судово-психіатричної експертизи та самим характером дій обвинуваченого, які він вчинив відразу ж після злочину і які були спрямовані на його приховування.

Ретельно проаналізувавши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв’язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись Законом, суд присяжних дійшов висновку, що дії обох обвинувачених містять склад інкримінованого їм кримінального правопорушення і становлять собою протиправне заподіяння смерті двом і більше особам, вчинене за попередньою змовою групою осіб (п.п.1,12ч.2ст.115ККУкраїни); при цьому у діях одного з них наявна ще одна кваліфікуюча ознака – вчинення вбивства особою, яка раніше вчинила  умисне вбивство (п.13ч.2ст.115ККУкраїни).

Водночас, суд присяжних в силу вимог ст. 337 КПК України був позбавлений підстав давати оцінку діям обвинувачених на предмет особливої жорстокості вчиненого вбивства, адже прокурор такої кваліфікуючої ознаки (п.4 ч.2ст. 115 КК України) обвинуваченим не інкримінував.

Обираючи найтяжчий вид покарання, суд виходив з того, що невід’ємним природним правомдвох людей на життя обвинувачені знехтували, при чому один з них вчинив цей особливо тяжкий злочин, будучи раніше судимим за замах на вбивство, в період умовно-дострокового звільнення, що підтверджує його особливу суспільну небезпечність і вперте небажання адаптуватись до нормального життя на волі. Обома обвинуваченими злочин вчинено у стані алкогольного сп’яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Суд не визнав обставиною, що пом’якшує покарання, наявність у обох обвинувачених матерів похилого віку та наявність у одного з них сина-інваліда та неповнолітньої доньки, оскільки ці обставини виключно характеризують склад сім'ї обвинувачених та не свідчать про знижену суспільну небезпечність осібобвинувачених. Крім того, ця обставина не втримала обвинувачених від вчинення умисного вбивства сім'ї потерпілих.

Враховуючи категоричну позицію потерпілої, яка в суді наполягала на довічному позбавленні волі обох обвинувачених, з огляду на обставини і характер їхніх спільних дій, внаслідок яких настала смерть обох потерпілих,лідерську позицію обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд присяжних дійшов обґрунтованого висновку про те, що обоє обвинувачених становлять підвищену небезпеку для суспільства, у зв’язку з чимнеможливим є застосування до них покарання у виді позбавлення волі на певний строк, а необхідним є покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки саме довічна ізоляція цих обвинувачених від суспільствагарантуватиме безпеку для суспільства, буде необхідним і достатнім заходом для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, вироком суду стягнуто на користь доньки потерпілої, яка одночасно є падчеркою потерпілого, по 100000 грн. відшкодування моральної шкоди з кожного з обвинувачених, а також майнову шкоду у розмірі 6700 грн. та витрати на залучення експертів у розмірі 32959,94 грн.

Отож, очікуватимемо думку суду апеляційної інстанції у цій справі, оскільки беззаперечно обвинувачені оскаржуватимуть вирок, за яким решту свого життя вони будуть змушені марнувати у суцільній ізоляції.