До питання резонансної справи місцевого значення

Як визначено у фабулах частин 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неповідомлення суб'єктом відповідальності у встановлених Законом випадках і порядку про наявність реального конфлікту інтересів, а також вчинення дій/прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу: за частиною 1 – від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн), за частиною 2 – від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-6800 грн) без додаткових видів стягнень.

Логічно висновувати, що сама санкція аналізованої статті свідчить про те, що законодавець не вважає це правопорушення таким, що перешкоджає подальшому продовженню здійснення своїх повноважень суб'єктом відповідальності. Про це свідчить та обставина, що додаткового стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади санкція статті не містить.

Необхідною передумовою вирішення питання про наявність у діяннях особи реального конфлікту інтересів є дискреційні повноваження суб’єкта відповідальності – можливість діяти за власним розсудом в межах закону, можливість застосовувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

При цьому, визначальним є не суть сукупності діянь, в яких вбачається наявність конфлікту інтересів, а недотримання визначеної Законом України «Про запобігання корупції» процедури його врегулювання шляхом повідомлення про його виникнення у перебачений Законом спосіб, що мало наслідком подальше ухвалення певних рішень, вчинення конкретних діянь в умовах цього неврегульованого конфлікту.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова публічно повідомляє про конфлікт інтересів, який виник під час участі у засіданні ради, іншого колегіального органу (комісії, комітету, колегії тощо), відповідному колегіальному органу та не бере участі у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідним колегіальним органом.

Крім цього, алгоритм дій суб’єкта відповідальності у випадку виникнення конфлікту інтересів чи сумнівів у його існуванні прописаний у Методичних рекомендаціях Національного агентства з питань запобігання корупції АЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції від 21 жовтня 2022 року.

Сторонньому спостерігачу, не втаємниченому у процес правової кваліфікації діяння та не обізнаному у особливостях перебігу процедури врегулювання конфлікту інтересів, практично неможливо неупереджено дійти висновку про наявність чи відсутність у діях конкретного суб’єкта ознак складу адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. І лише суд є органом державної влади, уповноваженим надавати юридичну оцінку діям чи бездіяльності суб’єктів відповідальності.

Наголошуємо, що постанова суду першої інстанції не є остаточною і може бути оскаржена в апеляційному порядку.