Суд на захисті інтересів дитини

У лютому поточного року до Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про особу батька. Як було встановлено судом, у вересні 2011 року під час перебування позивача та відповідачки у зареєстрованому шлюбі у відповідачки народився син, який згідно з вимогами ст. 122 Сімейного кодексу України був зареєстрований як такий, що походить від подружжя. В подальшому шлюб було розірвано, однак батьківство щодо дитини позивач не оспорював, хоча й ствердив, що на момент зачаття дитини будь-яких фактичних шлюбних відносин з відповідачкою не підтримував, перебував на заробітках за кордоном, а про народження дитини дізнався лише у 2012 року. Позивач послався на необхідність задоволення його позовних вимог у зв’язку з тим, що орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом до нього про стягнення аліментів на утримання сина, батьком якого він не є, оскільки дитину відібрано за рішенням суду в матері, яка неналежним чином виконувала свої батьківські обов’язки, та поміщено у спеціалізований заклад. Під час судового розгляду відповідачка позовні вимоги визнала, а допитаний судом свідок повідомив, що позивач близько 10 років не проживає за місцем постійного проживання відповідачки, про що також стверджувалося у акті відповідної сільської ради та довідці сільської ради за місцем фактичного проживання позивача. Вважаючи такий об’єм доказів достатнім для задоволення позову, позивач та його представник відкинули пропозиції представника третьої особи на стороні відповідача – Кам’янець-Подільської районної державної адміністрації щодо проведення судово-генетичної експертизи.

Суд на виконання законодавчо закріпленого принципу максимального врахування інтересів дитини при регулюванні сімейних відносин, враховуючи презумпцію походження дитини, а також  позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні по справі «Калачова проти Російської Федерації» від 7 травня 2009 року, згідно з якою єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини є ДНК-тест, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Позивач оскаржив рішення суду, однак 8 грудня 2020 року постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Хмельницького апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд наголосив, що доводи апеляційної скарги фактично звелися до незгоди позивача з висновками суду щодо оцінки доказів. Апеляційний суд підтримав висновок місцевого суду про те, що довідка про відсутність позивача за місцем проживання відповідача, як і показання свідка про це, не підтверджують відсутність кровного споріднення між позивачем та дитиною. Критичній оцінці суд піддав й твердження відповідачки про те, що батьком дитини є інша особа. Отож, суд не здобув належних, достатніх та допустимих доказів відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, що є предметом доказування у справі про оспорювання батьківства.

Таким чином, суд захистив інтереси малолітньої дитини, фактично позбавленої батьківського піклування. Постанова апеляційного суду набрала законної сили негайно, однак підлягає касаційному оскарженню.